Булінг – модне, але неприємне слово.
Останнім часом батьки школярів все частіше звертаються до органів освіти зі скаргами про булінг їхніх дітей у школі. Що таке булінг і чому це поняття так різко увійшло до нашого життя? Саме слово «булінг» у перекладі з англійської bullying означає залякувати, дотискати, лякати.
Булінг — це свідоме, агресивне та повторюване насильство, спрямоване на приниження, залякування або ізоляцію іншої людини. У шкільному середовищі булінг може мати різні форми: фізичну, психологічну, економічну, сексуальну, а також кібербулінг — цькування через інтернет. Найчастіше жертвами булінгу стають діти, які якимось чином "відрізняються" — зовнішністю, поведінкою, соціальним статусом чи навіть високими досягненнями в навчанні.
Шкільний булінг – це упереджене та принижуюче гідність ставлення до школяра інших членів освітнього процесу. Це можуть бути як однокласники, так і діти з інших класів і навіть учителі.
Булінг в школах — це не просто дитячі сварки чи пустощі, а системне та цілеспрямоване цькування, яке завдає глибоких психологічних та фізичних травм. На жаль, ця проблема є надзвичайно поширеною в Україні та світі. Ігнорування булінгу може призвести до серйозних наслідків: від зниження успішності та соціальної ізоляції до депресії та суїцидальних думок у дитини. Тому кожному з батьків важливо знати, що це таке, як вчасно розпізнати небезпеку та як правильно діяти, щоб захистити свою дитину.
Як розпізнати булінг у школі: ознаки та основні види
Часто діти, які стали жертвами цькування, бояться або соромляться розповідати про це дорослим. Тому батькам слід бути уважними до будь-яких змін у поведінці та емоційному стані дитини. Існує низка тривожних сигналів, які можуть вказувати на булінг в школах.
Основні ознаки того, що ваша дитина може бути жертвою булінгу:
Фізичні ознаки:
Непояснені синці, подряпини, зламані речі.
Часті скарги на головний біль, біль у животі без медичних причин.
Порушення сну, нічні кошмари.
Емоційні та поведінкові ознаки:
Пригнічений настрій, тривожність, раптові спалахи гніву.
Втрата інтересу до навчання, хобі та спілкування з друзями.
Дитина уникає розмов про школу, вигадує причини, щоб не йти на уроки.
Зниження самооцінки, самозвинувачення (“я сам винен”, “зі мною щось не так”).
Соціальні ознаки:
Дитину не запрошують на дні народження, вона проводить час на самоті.
Втрата старих друзів, відсутність нових.
Прохання дати додаткові гроші або “втрата” кишенькових грошей/речей.
Якщо ви помітили кілька таких ознак, спокійно запитайте дитину, чи її ніхто не ображає. Якщо ж вона не хоче ділитися подробицями, не тисніть і не змушуйте говорити, адже це може лише посилити її закритість.
Замість допитуватися створіть безпечну атмосферу, проводячи більше часу разом — за спільними справами, які любить дитина. Під час таких занять можна завести розмову на загальні теми, і дитина може сама почати ділитися своїми переживаннями.
Також можна спробувати розповісти дитині про власний досвід, наприклад, про конфлікти чи складнощі, з якими ви стикалися у школі. Це покаже дитині, що ви розумієте, як вона почувається.
Якщо жодні спроби не дають результату, а ви продовжуєте бачити тривожні ознаки, зверніться до психолога, наприклад, до шкільного. Спеціаліст зможе надати дитині професійну підтримку та допомогти їй відкритися.
Причетні до цього процесу люди:
Булер - це головний персонаж у процесі булінгу, насмішник і підбурювач, який, обравши жертву, не зводить з неї уваги, ніби тримаючи на прицілі.
Жертва – другий головний персонаж з іншого боку процесу. Зазвичай нею стає дитина, що поєднує в собі дві складові: невміння за себе постояти і якусь особливу рису (у зовнішності чи характері), що відрізняє її від інших.
Ось кілька прикладів жертв булінгу:
1. Скромна дівчинка відмінниця, яка принципово не дає списувати.
2. Хлопчик іноземець, який погано говорить мовою тієї країни, де він навчається.
3. Син технічної працівниці у школі, який росте без батька.
4. Особлива дитина, яка навчається у класі зі звичайними дітьми.
Але бувають і випадки, коли в учня-жертви лише одна складова: невміння дати відсіч, а він просто випадково перейшов дорогу булеру.
Ті, що підтримують булера – це діти, які не мають чітких лідерських задатків, але прагнуть до них, підтримуючи свого кумира. Зазвичай вони не мають власної думки, а хапаються за будь-яке сказане слово булера і докручують його остаточно, видаючи за своє.
Захисники – найстійкіші, врівноважені та впевнені у собі школярі, які бачать проблему та намагаються її вирішити. Це можуть бути діти-відмінники або діти з неблагополучної сім'ї, які вміють постояти за себе та допомогти іншим. Для цього ще й потрібно мати такі якості, як доброта, сміливість та бажання допомогти.
Схвалюючі – діти, які подумки схвалюють булера, але вголос говорять тільки, коли їх запитують. Зазвичай, це відбувається тому, що їм просто з якихось причин не подобається жертва, але виховання не дає права говорити це прилюдно. Якщо справа дійде до якогось опитування в школі, вони стануть на бік агресора.
Пасивні захисники – ті ж, що й схвалюючі, лише з боку жертви. У думках їм шкода жертву, але вони вирішують стояти осторонь, а висловлюватися лише у разі потреби. Під час розмов з директором чи психологом, вони стануть на бік жертви.
Пасивні схвалюючі – учні, які десь у глибині душі хотіли б бути лідерами, але вони розуміють, що бути булером – це не дуже добре. І при цьому вони не висловлюють свою думку і жодними діями не видають те, що вони на боці цього крутого хлопця.
Байдужі – діти, яким все одно, що відбувається навколо, у них є свої справи та проблеми, але їх можна віднести на бік жертви, оскільки вони не проти неї.
Чим загрожує те, що булінг відбувається дуже довго?
Буває, що вчителі не помічають булінгу у школі і він процвітає. Це відбувається тому, що викладачі:
не звертають на це увагу;
думають, що діти пограють та помиряться;
«у них у дитинстві був ніякого булінгу»;
булер - улюбленець вчителів або син мера міста (місцевого бізнесмена, директора, політика) та інше.
Якщо жертвою стають кілька дітей у школі – це простіше, адже хтось із батьків та й звернеться до потрібних служб.
Але якщо жертва – один учень, та ще й той, у якого нема кому за нього постояти, справа вже гірша. Дитина може отримати серйозну психологічну травму на все життя, бути невпевненою в собі і не вміти спілкуватися з однолітками у дорослому житті.
А ви знали, що…? За даними дослідження UNICEF, близько 67% українських школярів стикалися з булінгом у тій чи іншій формі протягом останніх кількох місяців. Це підкреслює гостроту проблеми булінгу в школах нашої країни.
Чому важлива профілактика?
Створення безпечного освітнього середовища можливе лише за умови співпраці всіх учасників освітнього процесу. Учні повинні знати, що можуть звернутися по допомогу. Вчителі — вміти вчасно розпізнавати тривожні сигнали. Батьки — підтримувати своїх дітей та бути уважними до їхнього емоційного стану.
Профілактика булінгу в освітньому середовищі включає комплексну роботу, яка передбачає створення безпечного та інклюзивного середовища, активну залученість учнів, а також роботу з учителями та батьками. Для запобігання булінгу проводимо освітні заняття, тренінги та заходи, що допомагають учням зрозуміти, що таке булінг, його наслідки та як діяти в такій ситуації.
Профілактика — це не лише запобігання насильству. Це створення безпечного, доброзичливого та підтримувального освітнього середовища, де кожна дитина може розвиватися без страху. Вчасна профілактика допомагає:
запобігти психологічним травмам;
покращити стосунки в колективі;
підвищити рівень довіри між учнями, педагогами та батьками;
зменшити кількість конфліктних ситуацій.
Основні напрями профілактики булінгу
1. Формування культури поваги і толерантності
Проведення інтерактивних занять, тренінгів, класних годин на тему емоційного інтелекту, спілкування, поваги до різних думок і особливостей.
2. Підвищення обізнаності
Інформування учнів, батьків і вчителів про ознаки булінгу, його наслідки та механізми реагування.
3. Раннє виявлення та реагування
Встановлення довірчих стосунків між учнями та педагогами. Реагування з боку адміністрації, психологів, соціальних педагогів — швидке і чітке.
4. Робота з батьками
Проведення батьківських зборів та тренінгів з питань безпеки дитини, розвитку емпатії, підтримки у конфліктних ситуаціях.
5. Запобігання кібербулінгу
Освіта дітей з питань цифрової безпеки: як поводитись у соцмережах, як захищати свої дані, як реагувати на цькування онлайн.
Пам’ятаймо: профілактика булінгу — це відповідальність кожного!
Булінг – як боротися?
1. Звернутися до практичного психолога або соціального педагога.
2. Бути уважними до скарг батьків.
3. Не боятися спілкуватися з батьками булера та радити звернути увагу на ставлення до дитини.
4. Посилити підтримку незахищених категорій дітей у школі.
Також уважні батьки, як тільки з'ясували для себе проблему в освітньому процесі, можуть допомогти своїй дитині, на якому боці процесу булінгу вона не була б.
Соціально-психологічна служба ліцею пропонує :
1. Освітні заходи:
Проведення занять, лекцій, квестів та опитувань, що залучають учнів до обговорення проблеми булінгу.
Ігрове моделювання ролей (жертва, булер, спостерігач), щоб учні могли відчути емоції, пов'язані з булінгом.
2. Підвищення психологічної стійкості:
Допомога дітям у зміцненні впевненості в собі.
Залучення шкільного практичного психолога для надання професійної допомоги.
3. Взаємодія з батьками:
Консультування батьків щодо того, як діяти, якщо дитина стала жертвою булінгу.
4. Робота з персоналом:
Навчання вчителів, як розпізнавати булінг і реагувати на нього.
5. Реагування на виявлені випадки.
Поради для батьків, як уникнути булінгу:
1. Спілкуйтеся зі своїми дітьми і з'ясуйте, які у них проблеми в школі, або чим вони незадоволені вдома.
2. Помічайте зміни успішності дитини з предметів, а також її поведінки з однолітками чи вдома.
3. Дізнайтеся, чи є у неї друзі і як до дитини ставляться вчителі.
4. Репетируйте з дитиною можливі відповіді булерам, навіть якщо таких у класі поки що немає.
Спостереження за своїми дітьми допоможуть вам вберегти їх від багатьох проблем.
Що робити батькам при булінгу в школі: покроковий алгоритм дій
Якщо ви запідозрили, що ваша дитина страждає від цькування, головне — не панікувати й діяти виважено. Ваша підтримка та правильні кроки є вирішальними.
Крок 1: Поговоріть з дитиною. Створіть безпечну та довірливу атмосферу. Дайте дитині зрозуміти, що ви на її боці, що б не трапилося. Не тисніть, а м’яко ставте запитання. Важливо наголосити, що її провини в тому, що відбувається, немає. Визнайте її почуття фразами на кшталт: «Я розумію, що це дуже боляче і несправедливо», «Це нормально відчувати злість чи образу». Уникайте фраз «Не звертай уваги», «Ти маєш бути сильнішим» чи «Дай здачі».
Крок 2: Зберіть докази. Зафіксуйте всі факти: скріншоти повідомлень (якщо це кібербулінг), фотографії зіпсованих речей чи травм, запишіть імена учасників та свідків. Це допоможе у подальшому спілкуванні зі школою.
Поради батькам щодо булінгу: підтримка дитини
Крок 3: Зверніться до школи. Ваш перший контакт — класний керівник. Підготуйтеся до розмови, викладіть факти спокійно та конструктивно. Якщо класний керівник не реагує, звертайтеся до шкільного психолога, завуча та директора. Кожна школа повинна мати розроблений алгоритм дій вчителя при булінгу та антибулінгову політику.
Крок 4: Допоможіть дитині зміцнити впевненість. Запишіть її в гурток або секцію, де вона може відчувати себе успішною. Заохочуйте дружбу з тими, хто приймає і поважає дитину. Вчіть відпрацьовувати безпечні фрази для реагування на булінг: «Мені неприємно, не роби так», «Припини, це неправильно». Розвивайте навички самозахисту без агресії.
Крок 5: Залучіть шкільного або дитячого психолога. Допоможіть дитині опрацювати емоції та навчитися реагувати на образи. Якщо у школі немає психолога, можна звернутися до приватного фахівця або зателефонувати на безоплатні цілодобові гарячі лінії 116 111 або 0 800 500 225 «Ла Страда-Україна».
Крок 6: Створіть вдома середовище підтримки та безпеки. Проводьте більше часу разом, слухайте без критики, залучайте до спільних занять, як-от приготування їжі, прогулянки, спорт.
Крок 7: Слідкуйте за станом дитини та контролюйте ситуацію з булінгом. Будьте уважні до настрою та поведінки дитини, цікавтеся її самопочуттям. Спілкуйтеся з учителями, щоб розуміти, як розвивається ситуація, чи не повторюються випадки цькування.
Крок 8: Куди звертатися при булінгу в школі в Україні, якщо школа не діє? Якщо адміністрація школи ігнорує ваші звернення, ви маєте право звернутися до вищих інстанцій:
Ювенальна поліція України: (телефон 102)
Управління освіти вашого міста чи району.
Освітній омбудсмен України.
Національна дитяча гаряча лінія: 0 800 500 225 (безкоштовно, анонімно).
Відповідальність за булінг: що каже закон України
Важливо знати, що булінг в школах — це не просто погана поведінка, а правопорушення. З 2019 року в Україні діє Закон № 2657-VIII, який вніс зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідальність за булінг (стаття 173-4 КУпАП):
Для кривдника (якщо йому від 16 років): Штраф від 850 до 1700 грн або громадські роботи.
Для батьків кривдника (якщо йому до 16 років): Штраф від 850 до 1700 грн або громадські роботи.
Для керівника закладу освіти: Штраф або виправні роботи, якщо він не повідомив поліцію про випадок булінгу.
Цей закон є потужним інструментом для захисту прав вашої дитини. Не бійтеся ним користуватися.
Висновок
Булінг в школах — це серйозна проблема, але не вирок. Головне — не замовчувати її. Уважне ставлення до дитини, вчасне розпізнавання ознак цькування, знання своїх прав та чіткий алгоритм дій допоможуть вам захистити найдорожче. Пам’ятайте, що спільні зусилля батьків, освітян та суспільства здатні створити безпечне середовище, де кожна дитина зможе розвиватися без страху та приниження.